ПОКРОВА
POKROVA

Ukrainian email Newsletter signup here.


News from Pokrova, UACCH, Womens League,  School & Ukrainian events in Houston.- Don't Miss It!!

New Bishop of the Eparchy of Saint Nicholas of Chicago of the Ukrainian Greek Catholic Church has been  appointed. The Holy Father, Pope Francis, has appointed as bishop of the Eparchy of Saint Nicholas of Chicago of the Ukrainians (United States of America) His Excellency Msgr. Venedykt (Valery) Aleksiychuk, M.S.U. He was transferred from the titular see of Germaniciana and the office of auxiliary of the archieparchy of Lviv of the Ukrainians. He was born on 1 January 1968 in the village of Borshchivka, in the region of Rivne, Ukraine. He attended the major seminary of Drohobych and on 29 March 1992 he was ordained a priest. In 1993 he was received in the Univ Holy Dormition Lavra of the Studite Rite and on 21 December 1995 he gave his first vows. He obtained a doctorate in spiritual theology from the Catholic University of Lublin, Poland. He exercised his ministry in the parish of Bystrytsia (deaconry of Drohobych); in Belarus in Polock, and in the in parish of Vitebsk (1994-1996); and in Canada (1996-1999). He has served as Igumeno of the Lavra of Univ (2000 and re-elected in 2005); member of the commission of the Major Archbishop for Monasticism (2004); and administrator of the parish of St. Nicola Peremyshlany (2004). Since 2007 he was head of the secretariat of the Council of Monks of the Ukrainian Greek Catholic Church; president of the liturgical council and president of the major superiors of male religious institutes of the Ukrainian Greek Catholic Church. He was elected as auxiliary bishop of Lviv of the Ukrainians on 3 August 2010, and was consecrated on the following 5 September.
Владика Венедикт (Алексійчук) стане п'ятим Правлячим єпископом Чиказької єпархії УГКЦ. У четвер, 20 квітня 2017 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення дотеперішнього Єпископа-помічника Львівської архиєпархії владику Венедикта (Алексійчука) Правлячим єпископом єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаґо, США, перенісши його з титулярного осідку Германіціяни. Біографічна довідка. Народився 16 січня 1968 року в селі Борщівка Костопільського району Рівненської області. З 1975 по 1983 навчався в Борщівській восьмирічній школі. У 1983 році розпочав своє навчання в Рівненському медичному училищі, яке закінчив у 1987 році за спеціальністю фельдшера. Опісля працював на станції швидкої медичної допомоги. Із травня 1987 по травень 1989 служба в війську. Опісля рік працював як фельдшер в санаторії у місті Трускавець. У 1990-1993 роках навчався в Духовній семінарії в місті Дрогобичі. Був висвячений на священика 29 березня 1992 року. Тоді ж був призначений на парафію села Бистриця Дрогобицького деканату. Крім того, душпастирював при церкві Святої Трійці у м. Дрогобич. З 1992 по 1994 рік, працюючи в Патріаршій катехитичній комісії, відповідав за організацію місійної праці на Східній Україні. 13 травня 1993 року був прийнятий до Свято-Успенської Унівської лаври монахів Студійського уставу. Отримав монаший постриг 13 жовтня цього ж року. 31 грудня 1995 року отримав малу схиму. З липня 1994 року душпастирював у новоствореному монастирі Святих Бориса і Гліба в Полоцьку (Білорусь). Одночасно працював у парафіях у Вітебську, Могильові, Гомелі, Бресті. Був духівником в молодіжній християнській організації в Мінську. У 1996 році закінчив Люблінський католицький університет із написанням магістерської праці на тему «Християнська духовність за св. Іваном з Кронштадта». З грудня 1996 року перебував у місті Сан-Кетерінс (Канада) з метою заснування у цьому місті нового монастиря. Звідти повернувся у квітні 1999 року, оскільки був обраний ігуменом Свято-Успенської Унівської лаври. У травні 2000 року повторно був обраний ігуменом, а в травні 2005 року – переобраний на наступну каденцію. З 2004 року член Патріаршої комісії у справах монашества. З жовтня 2004 року розпочав докторантське навчання в Люблінському католицькому університеті. У 2006 році закінчив лецінціат у згаданому університеті з теології духовності. У 2006 році був адміністратором парафії Святого Миколая в м. Перемишляни. У лютому 2006 року призначений головою секретаріату Собору монашества УГКЦ. У травні 2007 року очолив Літургійну раду. У серпні 2007 року був обраний головою Ради вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя УГКЦ. 18 квітня 2008 року в Люблінському католицькому університеті захистив докторську роботу на тему «Настоятель як духовний отець. Дослідження у світлі творів преподобного Теодора Студита». 3 серпня 2010 року призначений Єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Йому призначено титулярний престол Джерманічана. 5 вересня 2010 року в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові здійснено єпископську хіротонію. Чин архиєрейської хіротонії у присутності Блаженнішого Любомира, за участю членів Синоду Єпископів УГКЦ здійснив владика Ігор (Возьняк). Співсвятителями були владика Юліян (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, та владика Павло (Хомницький), Єпарх Стемфордський (США). Довідка про єпархію. Єпархія святого Миколая в Чикаґо входить до Філадельфійської митрополії та є її найбільшою частиною з огляду на територію, охоплюючи території північних, центральних та західних штатів країни. Вона була заснована 1961 року та згідно з даними «Annuario Pontificio 2017», станом на минулий рік нараховувала приблизно 50 парафій, надаючи духовну опіку понад 10 тисячам вірних. Цей осідок став вакантним 16 серпня 2016 року після відходу до вічності четвертого Єпарха Чиказького владики Річарда (Семінака).

k
ANDREI MAKARENKO  1885 – 1963            By Roman Cherwonogrodzky
“Chlen Direktorii, YHP” – “Member of the Presidency, Ukrainian National Republic”
 
During Ukraine’s independence following the First World War, seven served as Head of State of Ukraine either as President, Chairman, Director, Hetman, or Supreme Hetman.  Andrei Harvrylovych (Gabriel) Makarenko shared the Presidency of Ukraine from February 10, 1919 until May 25, 1920 in a triumvirate known as “The Directorate” with Simeon Petliura and Fedir Shvets. 
 
Director Makarenko was born on July 17, 1885 in the historic Ukrainian city of Hadyachi in Poltava region, to a village family, whose beginnings are traced to Cossack roots.  He represented the railway workers of Ukraine in the country’s struggle for independence immediately after World War I.  When a German backed government under Hetman Skoropadsky occupied Kyiv in November 1918, an alternate government was established as The Directorate, initially chaired by Volodymyr Vynnychenko.  Vynnychenko left the ruling committee on Feb. 10, 1919 leaving Petliura, Shvets, Makarenko and Opanas Andrievsky.  Andrievskty resigned from The Directorate on April 29, 1919, and according to theUkrainian Encyclopedia of Ukraine, “Only three Members remained in the Directory.  Their powers were not clearly delineated.”  In essence, the remaining three shared the Presidency of Ukraine.  On November 15 of that year, Makarenko and Shvets were asked to travel to west Europe on a diplomatic assignment to raise political, military and financial support for the fledgling republic.  On May 21, 1919, Petliura summoned the two to return to Ukraine, knowing the war with Poland, Royalist Russian and Bolchevik Russian forces would prohibit their safe arrival.  Four days later, the two were dismissed from the Directorate and Petliura assumed sole control of the Ukrainian government until its collapse in November 1920.
 
Makarenko continued a life-long pursuit of independence for Ukraine.  Together with Shvets and Andrievsky, he established the Ukrainian National Rada (Parliament) in Prague in 1928.   This government-in-exile continued to represent Ukraine as a nation until its full independence in August 1991.  Makarenko was closely involved with the government of Carpatho-Ukraine Republic (1939) as advisor to its President Avgustyn Voloshyn.  He also lived in Berlin, Vienna and Prague.  One source lists Makarenko as having earned a Doctorate degree.
 
In 1945, Makarenko was placed in the Ukrainian displaced persons’ camp in Regensburg, Germany, until his family moved to Houston via New Orleans in 1950.  They sailed from Bremenhaven, Germany to New York City on the General J.H. McRae.  On the USS Gen. W.M. Black, Feb. 26, 1950, the manifest in New Orleans listed the Makarenko family as “Stateless” while others listed their place of origin as Poland, Russia, Hungary, and such.  It appears he insisted on declaring his country of origin as Ukraine, but since the country was part of the Soviet Union, port authorities listed his family accordingly. 
 
On June 12, 1950, Makarenko and his family became American citizens.  Also using the names Andrew and Andreas, he worked as an economist in Houston. 
 
During Soviet times, religions in Ukraine were limited to Ukrainian Greek Catholic, Ukrainian Autocephelous, Russian Orthodox, Jewish and Muslim faiths.  The Ukrainian Orthodox Church Kyiv Patriarch did not come into existence until 1992.  In 1952, Makarenko together with Orthodox Russians and Ukrainians in Houston established St. Vladimir Russian Orthodox Church.
 
On September 28, 1963, at 7:35 p.m., Director Makarenko passed away as a result of a heart attack. Although he was an American citizen and resident, his death certificate lists his country of citizenship as Ukraine.  His son Wasyl (Vasyl) would lecture occasionally as a civil engineer at the Ukrainian Technical Institute in Regensberg, Germany.  Andrei’s wife Barbara passed away in 1972, and his son Wasyl (born Jan. 12, 1912 in Kyiv) died October 1, 1998.  Both are interned next to Andrei Makarenko.
 
            Director Makarenko was interned in the Russian Orthodox section of Forest Park Cemetery, but moved to another site in 1964, and again to his final resting place in 1967.  The upcoming Panahyda service at his grave site may be the first time his final place has been blessed and consecrated by a Ukrainian religion.
 
It appears that Director Makarenko is the only Ukrainian President not buried in Europe, and except for the Presidents of the Republic of Texas, may be the only foreign Head of State buried in Texas.